М'ЯТИ, мну, мнеш, недок. 1. перех. Тиснути, стискати. Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим'я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко (Коцюб., II, 1955, 324); // Стискаючи, згинаючи, робити м'яким; розминати. Дужі кожум'яки сиділи під дашками ганків на вулицях і м'яли своїми міцними руками волові шкури (Довж., І, 1958, 227); // Розтираючи, перетворювати в м'яку масу. - Піти лишень покурити, - мнучи тютюн у жмені.., каже він (Мирний, І, 1949, 278); Жінка.. в маленькій ступці пшоно мне - на борщ (Головко, II, 1957, 312).

2. перех. Виминати кістрицю з конопель, льону ногами. Микола стояв коло лежанки, й м'яв ногами коноплі (Н.-Лев., II, 1956, 185).

3. перех. Торкаючись чогось, сідаючи або лягаючи на щось, робити його нерівним, зім'ятим. Навколо зеленню одягнуті гаї; Виспівують дзвінкі, чудові солов'ї; Мені ж не м'ять трави, не бачить вас, лани..! (Граб., І, 1959, 208); Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, ..не хотілося м'яти нову спідницю (Стельмах, І, 1962, 158); // Бгати, скручувати щось. Стоїть [Дженні], мне рубчик з фартушка, засоромлена (Л. Укр., III, 1952, 17); Адвокат ..став судорожно м'яти папір у руках (Март., Тв., 1954, 124); Він ніяково м'яв капелюха, не знав куди його подіти (Коп., Вибр., 1948, 171).

@ М'яти шапку перед ким - те саме, що Ламати шапку (див. ламати). [Сокіл:] Діду Терешко, хіба ж так можна розмовляти [з американцем]?.. [Терешко:] Я ж дипломатично.. Не буду ж я перед ним шапку м'яти (Зар., Антеї, 1962, 41); Ханьки м'яти див. ханьки.

4. перех., розм. Сильно штовхати, бити, до болю стискати. Вже не попадайсь їм [парубкам] на дорозі ніхто: .. усякого прямо лавою і пруть, і мнуть, і з ніг валяють (Кв.-Осн., II, 1956, 191); Мені пощастило одскочити набік, а Сева схватили [схопили] і почали м'яти рибалки (Ю. Янов., II, 1958, 164).

@ Мяти боки (ребра) - сильно бити. - Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую.. - Та в такий же то й думка завести, - жартує Чіпка, - бо однак ніхто тобі боків не мне... (Мирний, І, 1949, 354).

5. перех. і неперех., перен., розм. Нерішуче, повільно говорити. - Треба хліба, треба й до хліба, треба й сього, треба й того, - м'яв слово по слову женихів батько (Н.-Лев., III, 1956, 173); Мне язиком, неначе баба лемішку в макітрі тре (Укр.. присл.., 1955, 237).