ЛОЖА1, і, ж. 1. Відділені перегородками місця для кількох глядачів у театральному залі. По ложах, по партері де-не-де мріють люди (Н.-Лев., III, 1956, 304); В найкращу з усіх, в позолочену ложу Провів, поклонившись, старик-білетер (С. Ол., Вибр., 1959, 64); // перен. Про людей, що сидять на цих місцях. Не аплодувала одна тільки ложа в театрі. Ложа більшовиків (Довж., Зач. Десна, 1957, 19).

2. іст. Відділення масонської організації. В 1818 р. [І.] Котляревський вступив у полтавську масонську ложу "Любов до істини" (Іст. укр. літ., І, 1954, 152).


ЛОЖА2, і, ж. Дерев'яна частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, мисливської рушниці тощо). В лівій руці старанно тримав [старшина] бойовий трофей - німецький автомат з довгою обоймою патронів, закладеною в ложі автомата (Ле, Право.., 1957, 116).


ЛОЖА3, і, ж., заст. Ложе (див. ложе1). Милого ложа - міх та рогожа, То мені постіль гожа (Чуб., V, 1874, 21).