ЛИШТВА, и, ж. 1. Вишивка у вигляді прямої гладі. - Я їй вишиваю сорочки, учу, як мережки шити, вербову лиштву, занизування (Мирний, І, 1954, 75); Пряма гладь, або лиштва, - це дуже тонке й точне вишивання (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 53); // Кольорова вишивана нашивка, кайма. Зоя йде пішки з дівчатами: у всіх білі вишивані сорочки, сині, червоні, зелені спідниці з лиштвами (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 274); На ногах [Наді] нові черевички і шкарпетки з лиштвою (Панч, В дорозі, 1959, 271); // Обшивка одягу (звичайно його нижньої частини). - Вже навіть лиштва посіклася до решти, - тереблячи, піднімає [Христина] вгору подолок спіднички (Стельмах, І, 1962, 155); Мама сіла дошивати Каті нове плаття, ..залишилося тільки підшити лиштву (Забіла, Катруся... 1955, 55).

2. Планка на прорізі вікна або дверей; наличник. Іван перескакує з розгону двометрову грядку квітника і впирається обома руками в лиштву вікна (Кол., Терен., 1959, 138); // чого. Довга планка, видовжений предмет і т. ін. Дубовик розкрив лантух, витяг лиштву сала (Епік, Тв., 1958, 560).