Тлумачний словник української мови
ЛЕПЕШНЯК, рідко ЛЕПЕШНИК, а, ч. (Glyceria R. Br.). Багаторічна трава родини злакових, що росте на дуже зволожених грунтах. Дно і укоси [осушних] каналів заростають вологолюбними рослинами - частухою подорожниковою, рогозою широколистою, вехою водяною, осокою, лепешняком водяним (Колг. Укр., 10, 1958, 41); Ноги затремтіли у Віті - не встояв на пеньку, плюснув у калюжу, помчав з-під мосту лепешником у лози (Вас., II, 1959, 192).