ЛАТА1 и, ж. Те саме, що латка 1. На свиті стільки лат, як на селі хат (Укр.. присл.., 1955, 43); * У порівн. Мов лату на латі. На серце печалі нашили літа (Шевч., І, 1951, 282); // перен. Про старий, латаний одяг. І всі молоді, як перемиті, і всі - хоч часом прикриті і латами, пригнічені нуждою, - а з гарячим завзяттям у серці (Мирний, І, 1954, 347); Одягнений у діри й лати. Спітнілий, темний, як земля. Ти усміхаєшся, мулате. Прибульцям хтозна-відкіля (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 99).

@ Лата на латі: а) про дуже старий, латаний одяг. Грицькова жилетка - лата на латі (Гр., II, 1963, 353); б) про надзвичайну бідність, злидні. І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Шевч., І, 1951, 112).


ЛАТА2, и, ж., буд. Довга жердина або дошка, яку кладуть упоперек кроков. В печі догоряють якісь опилки, лати з сусідського паркана (Фр., VII, 1951, 344); Він [беміт] дуже легкий і не потребує громіздких кроков та лат (Роб. газ., 13.11 1963, 1).