КІСТЬ, кості, ж. 1. Те саме, що кістка 1-3. Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Л. Укр., III, 1952, 638); Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями (Шевч., І, 1951, 250); Вироби київських і новгородських ювелірів, різьбярів по кості.. і досі викликають подив своєю витонченістю і майстерністю виготовлення (Іст. укр. літ., І, 1954, 26).

^ Слонова кість див. слоновий.

@ Біла кість, зневажл.- про людину знатного, дворянського походження. Його чорний шлик віявся по плечах. «Рубай, брати, білу кість!» (Ю. Янов., I, 1954, 247); Кістка від кості, кров від крові див. кістка; Кістьми лягти (полягти) - загинути в бою, на полі битви. - Лучче [краще] полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти І бути славним на чужині! (Черн., Поезії, 1959, 320); Плоть від плоті, кість від кості див. плоть; Тиснути (стиснути і т. ін.) кого, що, аж кості тріщать (затріщали) - те саме, що Тиснути (стиснути і т. ін.), аж кістки тріщать (затріщали, затріщать) (див. кістка); Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура) та кості; Одні (самі, тільки) кості та шкура - те саме, що Тільки (лиш, сама) шкіра (шкура) та кістки (див. кістка). Були вони - сама шкіра та кості (Гончар, II, 1959, 75); Широка кість; Широкий у кості - коренаста, кремезна людина, тварина. Бовдюг - дядько в кості широкий (Тют., Вир, 1960, 80).

2. тільки мн. Те саме, що кісточка 3. В одному місці грали [татари] в кості, у другому в карти (Коцюб., І, 1955, 393); Солдати грали в кості (Рибак, Час.., 1960, 353).