КУТАС, а, ч., діал. Прикраса у вигляді китиці на одязі тощо. - Вмирати, братці, козакам не диковина,- сказав сотник і надів на голову високу смушеву шапку з червоним верхом і кутасом (Стар., Облога.., 1961, 11); Мала [Парасинка] на собі.. багато вишитий кожух із звисаючими кутасами (Коб., II, 1956, 18); Нежонаті [хлопці], о це багато значить. Вони носять ще капелюхи з кутасами (Ірчан, II, 1958, 73); *У порівн. Похмурий звіробій викидав купи зірок, яскраво-жовтих, проте сумних, як золоті кутаси на чорних боках домовини (Коцюб., II, 1955, 214).