Тлумачний словник української мови
КУРТКА, и, ж. Короткий верхній одяг, що наглухо застібається. На дівчині червоніла, аж горіла, як жар, суконна куртка (Н.-Лев., III, 1956, 389); Я була в зеленій стрілецькій куртці (Фр., IV, 1950, 351); Не переодягшись, у високих, за коліна, мисливських чоботях, у жовтій шкіряній куртці, граф з'явився несподівано в залі серед танцюючих гостей (Донч., III, 1956, 16).