КУЛЬ, я, ч. Обмолочений і обтрушений від уламків сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі. По всій улиці коло кожного двора лежали купи соломи та стриміли кулі (Н.-Лев., 111,1956,81); - Збудували ми хліва.., своїх кулів натрусили, сніпків з них накрутили іними вшили (Кучер, Прощай.., 1957, 193); Йому треба.. збити на кулі сорок кіп пшениці,- він помолотив би й машиною - діло невелике,- але йому до зарізу треба кулів: клуні й нові хати синам укривати (Кос., Новели, 1962, 167); * У порівн. Він зразу заплющив очі - і, як куль соломи, упав знову на ліжко... (Мирний, І, 1954, 360).

Куль околоту - сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним. Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Епік, Тв., 1958, 296).