Тлумачний словник української мови
КРАГИ, краг, мн. (одн. крага, и, ж.). Накладні шкіряні халяви до черевиків. Сотник роздратовано цьвохнув себе стеком по крагах (Панч, І, 1956, 160); Проти сонця Генріх аж виблискував у жовтих черевиках і крагах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 119).