КОРМИЛО, а, с., заст., поет. 1. Весло або кормове стерно, за допомогою якого керують судном, човном. І попливе човен З широкими вітрилами І з добрим кормилом (Шевч., І, 1963, 261).

2. перен. Влада, керівництво. Росла й зросла народна сила. Народний випростався стан. Коли у Січі до кормила Став непокірливий Богдан (Рильський, III, 1961, 145).