КОМІРКА, и, ж. 1. Зменш. до комора. - В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Смолич, І, 1958, 58); Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Досв., Вибр., 1959, 218).

2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка. Комірка.. була маленька, збита з дощок і обліплена глиною (Фр., VII, 1951, 344); Він забрався в свою комірку і ліг на дерев'яний тапчан (Рибак, Що сталося.., 1947, 124).

3. Заглиблення, ямка; гніздо. Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, як та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комірках (Коцюб., II, 1955, 214); На столах лежали скриньки з безліччю клітинок. Очевидно, то були окремі комірки для літер (Вільде, Сестри.., 1958, 110); // Невеликий отвір, вічко (у системі подібних). Перед сівбою насіння сої пропускали на решета а довгастими комірками 4,5 міліметра завширшки (Колг. Укр., 4, 1959, 26); Сотова комірка.