Тлумачний словник української мови
КИТОБОЄЦЬ, бійця, ч. 1. Судно, призначене для китобійного промислу. Як правило, китобійці вночі лягали в дрейф (Наука.., 5, 1958, 55)
2. Те саме, що китобій 1. Застосування капронових канатів для зчалювання суден дозволило китобійцям флотилії «Слава» перевантажувати забитих китів на борт флагмана (Веч. Київ, 20.II 1957, 2).