КИЙОК, йка, ч. Зменш. до кий1. Він підперезався, насунув на очі шапку і, взявши в руки кийок, пішов на вулицю (Коцюб., І, 1955, 31); Закинувши на плечі кийка, на якому висить торбинка з харчем, ..Петру широко крокує по гладенькому асфальту (Чаб., Балкан. весна, 1960, 48); З кийками в руках вони [школярі] бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» - дерев'яну цурку (Донч., VI, 1957, 241).