КЕСАР, я, ч. 1. Титул імператорів давнього Риму, а також особа, що мала цей титул. А в Римі свято. Велике свято!.. І з собором Іде сам кесар. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Шевч., II, 1953, 271); [Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу (Л. Укр., II, 1951, 233); Існує прадавнє, як світ, прислів'я: богові - богове, а кесареві - кесареве (Літ. Укр., 22.VIII 1967, 2).

2. заст. Володар, монарх. Ти [слава] хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою, .. Та мені про те байдуже (Шевч., II, 1953, 286); [Гаральд:] Але як справді ангели в Софії Чи в кесаря співають в терему, Тоді, клянусь, хоч одного зловлю І з вісткою до тебе надішлю! (Коч., П'єси, 1951, 38).