КЕДР, а, ч. 1. Південне вічнозелене хвойне дерево. Полум'я в неї велике палало на вогнищі, й запах Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому Острові линув (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 98); Кедри, магнолії, пальми й олеандри розкидані були групами тут і там (Смолич, І, 1958, 56); * У порівн. Мов кедр серед поля Ливанського,- у кайданах Став Гус перед ними! (Шевч., І, 1963, 267).

2. Народна назва деяких видів сосни, що дають їстівне насіння - так звані кедрові горішки. У п'ятдесятирічному віці кедр дає перший урожай смачних і поживних горіхів, потрібних для одержання цінної олії (Хлібороб Укр., З, 1969, 47); Зимові спори гриба заражають сибірський кедр і веймутову сосну (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 396).