КАП1, КАП-КАП, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук капання; крап, крап-крап.

2. Уживається як присудок за знач. капати 1, 3. Його сльози тілько кап-кап у воду (Фр., IV, 1950, 72); А вже весна. Не ота, коли зі стріх передзвоном - кап-кап, кап-кап, кап-кап... А пізніша (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56).


КАП2, у, ч. Потовщення, наріст на стовбурі, гілці або корені дерева, що виникає внаслідок місцевого розростання тканин.