ЗОЛИТИ, золю, золиш, недок., перех. 1. Парити білизну, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (у 2 знач.). [Риндичка:] В понеділок ваша сусіда, ..Гапка підщипана, та золила сорочки у жлукті (Кроп., І, 1958, 502); За зиму прання поназбиралося чимало, і Орися з матір'ю золили його в жлукті цілий ранок (Тют., Вир, 1960, 126).

2. перен., розм. Пробирати, лаяти кого-небудь; докоряти комусь. - Куди ж се вона? - Піде другу невістку золити. Мене оце точила, а то ще по другу пішла (Мирний, III, 1954, 73).

@ Золити голову кому - те саме, що Голову гризти (див. голова). Безумовно, важко підліткові було справлятись з роботою і на полі і вдома. Та вже й тим незрівнянно стало краще, що не допікав ніхто зверху, не золив голови (Крот., Сини.., 1948, 33).

3. спец. Обробляти шкіру спеціальним розчином для видалення шерсті.