ЗАЛІЗКО, а, с. 1. Лезо, наконечник або який-небудь інший предмет, вигот. із заліза. Залізка ручних стругальних інструментів повинні бути правильно заточені (Стол.-буд. справа, 1957, 173); На стіні у підсвічнику блимала свіча, от-от погасне. Кирило узяв залізко, підняв гнотик (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).

2. діал. Праска. - Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (Н.-Лев., II, 1956, 71); * У порівн. - Сьогодні бачив я в церкві три дами, - почав Леонід Семенович, - вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем, неначе залізка, витягнуті з жару (Н.-Лев., IV, 1956, 180).