ДІВЧИНА, и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок, 1, 1955, 21); Три дівчини, студентки агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (Рильський, III, 1961, 207); * У порівн. Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Мирний, І, 1954, 251); // Кохана, наречена. Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу. «Може, думаю, - в його друга є дівчина» (Вовчок, I, 1955, 3); Де гнуться верби понад ставом, Там пройде дівчина моя (Сос., II, 1958, 17).