ДЕРЕН, рну, ч. Поверхневий шар грунту, вкритий травою і трав'янистими рослинами, густо пронизаний їх коренями. Вона звеліла.. вистругать дерен і прочистити заступами доріжку (Н.-Лев., IV, 1956, 27); // Вирізані з цього шару пласти. Зрівняв землю, покрив дерном, Щоб ніхто не бачив, Де полягли Гонти діти, Голови козачі (Шевч., 1, 1951, 143); Дерен для кріплення укосу [греблі] рекомендується укладати тільки восени (у вересні-жовтні), бо в жарку пору року він пересихає і гине (Довідник сіль. будівельника, 1956, 52).


ДЕРЕН, у, ч., бот. (Соrnus). 1. Кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами; кизил. Вишні, черешні, груші, сливи угорки, тернослив, терен та дерен - все росло густими купами (Н.-Лев., II, 1956, 38); Кизил, або дерен - стара культура. Невибаглива до грунтів, морозостійка, вона дістала досить велике поширення (Веч. Київ, 5.УІ 1961, 4).

2. Ягоди цієї рослини.