Тлумачний словник української мови
ГОРИЩЕ, а, с. Приміщення між стелею і покрівлею будинку. Та [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178); На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).