Тлумачний словник української мови
ГАРБА, и, ж. Високий віз на двох або чотирьох колесах. Щоранку вони [цигани] запрягали в свою двоколесу гарбу маленьку, худу й облізлу шкапину (Коцюб., I, 1955, 371); Не скрипіли з поля важкі гарби з золотими снопами (Гончар, Новели, 1954, 23).