ГАРАПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (Н.-Лев., II, 1956, 204); Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (Стельмах, Кров людська.., І. 1957, 184).