ВУЛІЙ, я, ч., діал. Вулик. Маруся буде соромитись і сховається у траві або за вулій - бо Маруся маленька (Вовчок, І, 1955, 380); * У порівн. Наче в тім вулію, що димом зайде, - такий рух по селах наставав (Март., Тв., 1954, 49).