ВЕРСТА, и, ж. (мн. версти, верст). Те саме, що верства 1. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Мирний, І, 1949, 328); Верст за дві далі - червоніють кущі шелюгів (Головко, II, 1957, 172); Зупиняється загін.. Двісті верст вночі засніжено, не малий-таки прогін (Мал., І, 1956, 262); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (Коцюб., І, 1955, 379).