ВЕРЕТЕНО, а, с. 1. Ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку паличку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням посередині. Зараз вихопила у матері гребінь і почала прясти - аж хурчить веретено (Кв.-Осн., II, 1956, 424); Прядуть на прядках молодиці й дівчата, баби на веретенах (Головко, II, 1957, 89); * У порівн. - Крутимся, Корнюшо? - Як веретено, як веретено у піст (Стельмах, Хліб.., 1959, 154); // Основна частина прядильних машин, за допомогою якої закручуються і намотуються нитки. Тисячі крутились веретен - нитку витягали сирову (Рудь, Дон. зорі, 1958, 118).

2. Стрижень, що становить собою вісь обертання частин різних механізмів. Веретено сепаратора обертається в шарикових підшипниках й знизу спирається на сталевий шарик (Механ. і електриф.., 1953, 505).