БУКВА, и, ж. 1. Письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; літера. Писар переписав свій утвір церковними буквами (Н.-Лев., IV, 1956, 190); Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л. Укр., III, 1952, 545); По боках, де квіти рожі, в два ряди слова ясні (всі ж там букви прописні): "Раз ми в дружбі, то ворожі нам погрози не страшні!" (Тич., II, 1957, 326).

@ Від букви до букви - від початку до кінця. - А хто ж працює в колгоспі? - цікавився Артьомов, перечитуючи від букви до букви кожен папірець (Чорн., Потік.., 1956, 121).

2. перен. Суто формальне значення чого-небудь. Геніальність і велич Леніна полягає в тому, що він умів відділяти суть марксизму від його букви (Біогр. Леніна, 1955, 148); - Нам просто важко повірити тільки букві вашого наказу (Ле, Міжгір'я, 1953, 176).