БОВКАЛО, а, с., діал. 1. Било (у дзвоні). Юнак підскочив до нього [дзвона] і зірвав ковпачок з металевого бовкала (Донч., III, 1956, 358).

2. Калатало. О, який то був знайомий стукіт - сухий і голосний звук дерев'яного бовкала, яке прив'язують коровам до шиї (Донч., VI, 1957, 149).