БЛЯХАР, я, ч. Майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. То був роботящий, як віл, чоловік, по професії коваль і бляхар (Тют., Вир, 1964, 464); // Робітник, що покриває бляхою дахи. На читальнянім будинку вже повзав бляхар (Март., Тв., 1954, 326); Дахи - Костева стихія: він працював перед війною бляхарем (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 393).