БЛИСКАВИЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що блискавка 1. Надворі чорно; блискавиця поблискує (Вовчок, І, 1955, 246); В синіх хмарах миготять блискавиці... (Мирний, V, 1955, 265); Ой, то-то не грім-громовиця. Не ясная блискавиця... А тільки це то з синього моря Першою обізвалась - вдарила "Аврора" (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 32); Десь далеко спалахнули відблиски грозових блискавиць (Кач., Вибр., 1953, 324); * Образно. Миттю гніву блискавиця в очах потомлених пройшла (Уп., Вірші.., 1957, 208); * У порівн. Як блискавиця, вразила її та краса чаруюча - впала пані без пам'яті (Вовчок, І, 1955, 358).

2. Короткий спалах вночі на обрії без грому - відблиск далекої блискавки; зірниця. Пливла над ними зоряна ніч, десь на обрії спалахували блискавиці (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 233).