БЕСКИД, БЕСКЕД, БЕСКЕТ, у, ч. 1. Круте урвище, провалля. Звалюсь з високої скелі в глибокий бескид або кручу - і скочусь.., не забившись (Стор., І, 1957, 352); І понесло мене.. аж геть поза.. якісь кручі, та яруги, та бескеди... (Вовчок, VI, 1956, 272); Від вас по праву руч збігає вниз шлях, наче змій-велетень в'ється він поміж деревом, а по ліву - яри та бескети (Мирний, IV, 1955, 315).

2. Гора, скеля. Я зійду на тії гори. На ті бескиди стрімкі. Де на замку на руїнах Грають проміні палкі (Л. Укр., IV, 1954, 120); Стриманої сили Вщерть сповнені, струмочки з верховин Підточували бескиди камінні (Мур., Осінні сурми, 1964, 36); На крайньому бескеті стояло кілька смерек (Смолич, II, 1958, 112);

* Образно. Бескиди хмар громадились на обрії (Рибак, Помилка.., 1956, 175); * У порівн. За нею [гаванню], уздовж Дніпра, вогнистими бескидами звелися заводи (Баш, Надія, 1960, 7).