БЕРЛО, а, с., іст. Палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою; символ, знак влади. Чи заздрісне тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Л. Укр., І, 1951, 429); Війт низько вклонився старості і воєводі і поклав перед ними берло, ознаку своєї гідності (Тулуб, Людолови, II, 1957, 364).