АПРОБАЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. Однак Рим.. не дав своєї апробації, і товариство не було відкрите (Фр., XVI, 1955, 147); Роботи.. інститутів діставали апробації на широких конференціях всесоюзного характеру (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 5).

2. с.-г. Визначення сортових якостей посівів з метою виділення кращого з них для насіння. Контроль за збереженням сортової чистоти [насіння] здійснюється методом польової апробації (Техн. культ., 1956, 134).