ЇЖА, і, ж. 1. Те, що їдять і п'ють; харчі. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Мирний, IV, 1955, 222); Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало і товкло мордами в двері (Коцюб., II, 1955, 51).

^ Груба їжа див. грубий.

2. розм., рідко. Те саме, що їда 1. Титар підганяв хлопців, щоб швидше махали ложками та не длялись [барилися] за їжею (Н.-Лев., III, 1956, 107); Дід за-присягся, що цукерка не для їжі (Ю. Янов., II, 1954, 109).