Є1, невім., с. Сьома літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого приголосного звука з голосним звуком «е».


Є2.1. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути. За кілька хвилин вона вже засипала Раїсу безладними питаннями: - Чи є в неї сестра? А вишні в саду вже достигли? Чи й в неї була та сама начальниця в школі? (Коцюб., І, 1955, 319); У юрбі з усіх уже кутків народ: є з Новоселівки, є з-над яру (Головко, II, 1957, 321).

2. Служить зв'язкою у складному присудку. Мова є найважливіший засіб людських стосунків.. (Ленін, 20, 1950, 364).