Тлумачний словник української мови
ТИРЕ, невідм., с. 1. Розділовий знак, що має форму прямої горизонтальної риски (-). Мотивування чи попередження може передаватися на письмі замість двокрапки також і знаком тире (Худ. чит.., 1955, 117).
2. Знак такої форми в азбуці Морзе, а також звуковий сигнал, що відповідає цьому знакові. - Разом з твоєю телеграмою листа ось одержала.. Чудасія - не лист: одні крапки та тире! - Азбукою Морзе? - догадався брат. - Це здорово (Гончар, Тронка, 1963, 17); З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Бажан, Політ.., 1964, 22).