МОГИЛКИ, лок, мн. 1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Гр.); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Кос., Новели, 1962, 178).

2. етн. Те саме, що проводи 2. Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Барв., Опов.., 1902, 113).