БАТЬКІВЩИНА 1 і БАТЬКІВЩИНА, и, ж. 1. Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує... Козачество гине; Гине слава, батьківщина (Шевч., І, 1951, 63); Цвіте Казахстан, Закавказзя і Дін, Росія цвіте і Вкраїна... Союз непоборний радянських країн - Моя батьківщина (Рильський, І, 1956, 167); // Місце народження кого-небудь. Звенигородський повіт - пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! (Н.-Лев., II, 1956, 27).

2. перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Питання про походження сої до цього часу як слід не вивчено, проте більшість авторів вважає батьківщиною її Східну Азію і передусім Китай (Зерн. боб. культ., 1956, 75); Росія - батьківщина ленінізму.


БАТЬКІВЩИНА2, и, ж. 1. Спадщина від батьків. - Батьківщини ми з нею не розтратили (Кв.-Осн., II, 1956, 61); Він одружився, взяв половину батьківщини - три шнури поля, та поставив собі хату край села (Коцюб., І, 1955, 104); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (Фр., І, 1955, 96).

@ Нам батьківщини не ділити, розм. - нам нема за що сваритися.

2. заст. Спадковий маєток. Правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, - так тому й бути (Мирний, II, 1954, 109).