ЯРИЖКА1, и, ч., заст. Ярига. - Чи одняли б були землю в мене, якби я мав гроші?.. Підсипав би яризці [ярижці] п'ятдесят карбованців, як отой волоцюга... «Не займай моєї землі!..».. І не заняв [зайняв] би... (Мирний, II, 1954, 209); Ярижка наче прикипів очима до пиріжків... Саня помітила, поклала кілька на тарілку, поставила на стіл.- Їж, чоловіче добрий (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 120).


ЯРИЖКА2, и, ж., лінгв. іст. Правопис, запропонований у 1876 р. для українських видань, за яким буква ы (єри) вживалася на позначення звука и, а буква и - звука і.