ЩЕБІНЬ, беню, ч. 1. Подрібнене каміння, цегла і т. ін., що використовується для дорожніх та будівельних робіт. Для бетонних робіт можна братb щебінь, який не містить домішок глини, мулу тощо, (Колг. енц., І, 1956, 111); Велика бомба розірвалась неподалік. Посипалося скло від дужого вибуху, штукатурка, щебінь (Довж., І, 1958, 291); - Ранком я починаю баржею перевозити щебінь з Гулакової греблі на мою (Голов., Марія, 1936, 17).

2. геол. Розсипчасті нагромадження невеликих гострокутних уламків гірської породи.