Тлумачний словник української мови
ШТАНДАРА, и, ж., діал. 1. Жердина, яка використовується для розширювання воза при перевезенні снопів, сіна і т. ін.
2. тільки мн. штандари, ів. Ніша під піччю. Безтурботно сюрчав під штандарами цвіркун (Іщук, Вербівчани, 1961, 47); «Ні, мамо! - думав, плачучи, Настя.- Нічим ви не втримаєте мене вдома. Ні сваркою, ні кужелем». Не допомогло те, що сховала в скриню хустку, що чоботи були закинуті далеко під штандари (Речм., Весн. грози, 1961, 80).