ШПІНГАЛЕТ, а, ч. і. Металева засувка для замикання стулок вікон, дверей і т. ін. В дальшу мить хотіла [Олена] вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту на шпінгалет половинку дверей (Головко, І, 1957, 472); - А такого в тебе немає.- Хлопчик витяг із кишені старий заіржавілий шпінгалет од вікна,- Як пістолет (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 50); Клава розплеснує своє спухле обличчя по склу і руками наосліп шукає шпінгалета (Перв., Опов.., 1970, 62).

2. перен., жарт. Невеликий на зріст юнак або підліток. Саме в цю хвилину Шурка побачив - з другого боку, на такому ж буланчику - ординарця Котовського. То був Сашко Птаха.- О! - весело підморгнув він до Сашка.- І ти тут, шпінгалет з Лонжерону? (Смолич, V, 1959, 790); Входить у кімнату такий шпінгалет у чині поручика і каже мені ввічливо так, ще й руку до козирка прикладає:- Полковник Тимашов просять вас завітати до них у гості (Собко, Скеля.., 1961, 44).