ШЛАПАК, а, ч. 1. діал. Шкарбан.

2. перен., зневажл. Тюхтій, роззява (про людину). - Так чого ж ти оце не з нею? - Процедури в мене.- Шлапак! ..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-одні-сіньку (Головко, І, 1957, 480); [Когут:] Ух... Здається, пролетіли [літаки]. [Василько:] А в міст так і не влучили? Тільки воду скаламутили. Шлапаки (Мокр., П'єси, 1959, 135).