ШАРМАНКА, и. 1. ж. Невеликий переносний механізм, що відтворює звуки, мелодію завдяки обертанню ручки; невеликий механічний орган; катеринка. Крутилка крутиться, хлопці, дівчата стоять,- грає шарманка жалібно-жалібно (Тесл., З книги життя, 1949, 187); Спершись на лікоть, дослухався [Бальзак], як крутив часом за вікном шарманку якийсь мандрівний музика (Рибак, Помилка.., 1956, 266).

2. ч. і ж., перен., зневажл. Той або та, хто багато, надокучливо говорить чи грає. Став [Охрім] розповідати страшні бувальщини.. "І вродиться ж така шарманка", - злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Тют., Вир, 1964, 19);- Та чого ж ти стоїш тумою?- закричала матушка.. О. Ананій сердито блимнув на матушку і перекривив: - Убивають! Шарманка бісова! (Панч, В дорозі, 1959, 15).