ЧУХРАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. Обламувати, обрубувати гілля на дереві, стовбурі; очищати від листя, кори. Поставив мене чухрать гілля (Сл. Гр.); Чухрали теслярі якісь колоди, по кузнях де-не-де вже стукотіли молоти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 367); - Він з дядьком Мусієм залишився в лісі. Гілля чухрають (Головко, А. Гармаш, 1971, 275).

2. перех. Чесати, очищати вовну від домішок, сміття. Одні мили вовну, другі сушили її, треті чухрали (Іст. середніх віків, 1955, 136); Ой коли б ти хазяїн, та овечки собі мав, То б я дома сиділа, вовничку чухрала (Чуб., V, 1874, 684).

3. перех., розм. Завдавати ударів кому-небудь, сильно бити, шмагати кого-небудь; дубасити, періщити. Хомиха кожен день свого Хому чухрала (Бор., Тв., 1957, 157); - Лупіть Рябка,- сказав [Пан], - чухрайте! ось батіг! - За що?.. - спитав Рябко, а Пан кричить: - Чухрайте! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51); Не дали йому бісові котолупи і слова промовити, стягли раба божого з коня і почали чухрать канчуками (Стор., Тв., 1957, 130); // перен. Різко вичитувати, лаяти, докоряючи за кого-, що-небудь. Прийняв він мене прямо-таки підкреслено-ввічливо, немов між нами нічого не сталося і його не чухрав за мою особу сам Олександр Васильович (Логв., Давні рани, 1961, 113).

4. неперех., розм. Енергійно рухатися, бігти, їхати, поспішаючи куди-небудь. Кузьма Трохимович далі подумав, що вже пора знімати свого салдата [солдата] та укладатись на віз і чухрати додому... (Кв.-Осн., II, 1956, 18); Килина на поле чухрає колосків збирати (Мирний, IV, 1955, 250); - От же лукаве зілля,- щодуху чухраючи на завод, раз у раз спотикаючись під шаленим тріскотінням неба, охопленого полум'ям, без угаву банив чоловік свою жінку (Баш, Надія, 1960, 215); *Образно. От ми базікаєм, -а час, мов віл з гори, Чухра: його не налигаєш (Г.-Арт., Байки.., 1958, 85); Так, дитино моя люба, Погуляй - твоя пора, Бо вже, може, лиха згуба І по тебе десь чухра (Граб., І, 1959, 59); // Тікати від кого-небудь. Дзижчать кулі, з дзенькотом висипаються з вікон шибки. Відстрілявшись, біляки підхоплюють кулемет і знову чухрають - куди очі стоять (Гончар, II, 1959, 24); - Стріляйте, не жалійте патронів! - радив Ярошенко.- А коли вони вискакуватимуть з хат та будуть чухрати в ліс, я з своїми комнезамами з засідки братиму їх на мушку (Речм., Весн. грози, 1961, 306); // Швидко поширюватися, охоплюючи щось, знищуючи його (про вогонь, полум'я). Вихопився огонь із кватирочки та й пішов чухрати все кругом (Барв., Опов.., 1902, 472).