ЧЕРЕВИКИ, ів, мн. (одн. черевик, а, ч.,). Вид невисокого взуття перев. на шнурках або ґудзиках. Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Шевч., II, 1953, 116); На ногах, трохи завеликих для її дрібної постаті, мала [дівчина] шнуровані черевики (Фр., VI, 1951, 162); [Терешко:] І де ти виріс такий? ..Сухий та нелюдяний. Як кажуть, ні до чобота каблук, ні до черевика рант (Зар., Антеї, 1962, 12); У Відні купив собі дешевий плащ.., бриля і літні черевики (Коцюб., III, 1956, 267).

Роззувати черевики див. роззувати.

@ Стоптати багато (не одну пару, сім пар і т. ін.) черевиків див. стоптувати.