ЧЕРВЛЕНИЙ, а, е, поет. Темно-червоний. А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає [походжає] (Шевч., II, 1963, 91); У гарячому багрянці купалися верхівки старих дерев, щедрий чарівник не поскупився на червлене золото і пофарбував ним дерева (Кочура, Зол. грамота, 1960, 231).