ЧАЛИЙ, а, е. 1. Сірий, сіро-коричневий (про масть коней). Старший лейтенант Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (Ле, Мої листи, 1945, 114); І знає тільки чалий кінь та волошкова далечінь, які стежки, які дороги йому судилися в житті (Швець, Неспок. літо, 1959, 108); Іній зробив однієї масті бо-гунських коней. Вони мчали бадьорою риссю, всі чалі, і тільки клуби білої пари над ними говорили про довгий шлях (Довж., І, 1958, 151); *Образно. Гудуть дроти над полем чалим (Сос., І, 1957, 156).

2. у знач. їм. чалий, лого, ч. Кінь такої масті. Біля конов'язі стояли прив'язані кілька верхових коней та пара чалих у санях (Головко, II, 1957, 340); Машинами (не чалими!) Дві греблі збудували ми (Іванович, Перебендя.., 1960, 10).