ЧАВУН, ч. 1. род. у. Сплав заліза з вуглецем, з якого виготовляють сталь або виливають металеві вироби. Тепер Україна виробляє чавуну майже вдвічі більше, ніж Англія, і значно більше, ніж Франція, Італія і Австрія разом узяті (Ком. Укр., 9, 1967, 14); Це були величні пам'ятники - з чавуну, з бронзи, з мармуру (Жур., Вечір.., 1958, 284); *У порівн. Остапове чоло сковане думками. Чоло вперте, міцне, мов чавун (Горд., II, 1959, 218).

&9651; Дзеркальний чавун див. дзеркальний; Ковкий чавун див. ковкий.

&9671; Немов чавуном налитий - надзвичайно важкий (про частини тіла). Немов чавуном налиті ноги, такі важкі, що й не відірвеш від килима (Хижняк, Тамара, 1959, 213).

2. род. а. Посудина, горщок з такого сплаву. Мотря встала, розпалила в печі й приставила чавун з водою (Н.-Лев., II, 1956, 283); Господиня принесла чавун теплої води (Досв., Вибр., 1959, 74).